Повинна зізнатися, мене навіть деякий час гризли сумніви: чи етично писати про заклад, якщо йшов туди з похвально скромним наміром випити келих пива й скуштувати їхню кухню, а всього через три години випав звідти в непристойно-прекрасному настрої, згрібаючи в обійми друзів-товаришів по чарці й щохвилини освдчуючись їм у вічній дружбі. (Найдивніше, що ніхто з них не тільки не заперечував проти такого безцеремонного втручання в їх особистий простір, але й навпаки, відповідав повною взаємністю на все це панібратство)
Ні, ви не подумайте, мені не соромно – це ж річ звичайна. Але майже весь наступний ранок, перебуваючи в злегка філософському дусі, я намагалась визначити ступінь своєї об’ктивності відносно «Patric Irish Pub», поки (після філіжанки міцної кави) не згадала, що ще на самому початку оголосила про свою цілковиту суб’єктивність, а отже, можу писати все, що тільки заманеться.
Тому заявляю відразу: мені сподобалося. Незважаючи на простенький і дещо плутаний інтер’єрчик, головною прикрасою якого виступають плазмові панелі, що висять так, щоб з усіх кутів ніхто, Боже борони, не пропустив гол, і стяги (наскільки я встигла зрозуміти до пива) якихось футбольних клубів. А може, й не клубів... Зрештою, яка різниця! Факт у тому, що нічого ірландського там взагалі немає, крім зеленого кольору серветок і трилисників на менюшках. А з іншого боку, навряд чи люди, які цілеспрямовано йдуть пити пиво, схильні оцінювати всілякі інтер’єрні витребеньки, тому продовжувати далі критику стін вважаю недоцільним. А сидіти було зручно, меблі там добрі.
Що здивувало по-справжньому, то це обслуговування. Не встигли ми сісти за останній вільний столик (заради нас з нього навіть забрали табличку «Reserved»), як нам відразу ж принесли меню. Варто було підняти голови після його поверхового вивчення, - офіціантка була тут як тут, відповіла на всі запитання і допомогла з вибором. А коли ми зробили замовлення і з добродушністю людей, налаштованих на приємний вечір, відкинулися на спинки, приготувались чекати, дівчина здивувала нас ще раз, одразу принісши пиво, а за кілька хвилин і всю решту. Ми навіть підозріло перекинулися поглядами – чи не сплутали нас з кимось. А потім махнули рукою – пиво ж вже принесли!
Тут повинна зробити ще одне зізнання: в цьому напої я не дуже розбираюсь. Тобто, те, що в справжньому пиві повинно бути всього-навсього три компонента – вода, солод і хміль, і це було закріплено ледве не в Магдебурзькому праві, - це я знаю, але щоб ось так, щоб відсьорбнувши ковточок, поцмокавши й закотивши очка, заявити: «О, воно!» чи там: «Фу, чорт, знову, курва, замість чеського ізюмське підсунули!», - так я не вмію. Але в «Патріку» мені сподобалося і світле, і темне. І темне, і світле. Особливо, якщо повторити декілька разів, і під правильну закуску.
І як наслідок – мені в «Патрику» сподобалось все! Не тільки пиво. І як добре, що у мене є право на повну і цілковито безвідповідальну суб’єктивність.
Filizhanka
---
Останній раз мого відвідування цього закладу виявився не з приємних. Пиво розбавлене. Тому оцінка "Ціна / якість", знижується.
